Про волонтерський рух в Україні із захопленням говорять у багатьох країнах світу, називаючи це явище унікальним. Розквіт волонтерської діяльності у нас припав на час Революції Гідності та початок війни на Донбасі. У надзвичайно складний період саме цей рух об’єднав суспільство, створив дієву структуру громадських організацій, груп людей, готових взяти на себе розв’язання найбільш нагальних і болючих проблем держави.
Волонтерство під час війни є одним із найважливіших аспектів у забезпеченні допомоги тим, хто постраждав унаслідок конфлікту. Кожен із нас має відчути відповідальність за тих, хто потребує допомоги, тому що вони потребують нашої допомоги найбільше. Це дуже важлива справа. Війна завдає великих труднощів і страждань людям, які опинилися в зоні бойових дій. Вони потребують не тільки медичної допомоги, але й їжі, одягу, житла та інших необхідних речей. Тому волонтерство є одним із головних методів надання допомоги тим, хто потребує.
Однак ця справа може бути дуже небезпечною. Волонтери ризикують своїм життям, вирушаючи на передову. Але, незважаючи на небезпеку, продовжують свою роботу, оскільки знають, що це єдиний спосіб допомогти тим, хто потребує.
Одним з найактивніших волонтерів на Роздільнянщині є Олександр Зубарєв та його команда однодумців – брати і сестри Церкви християн віри євангельської – п’ятидесятники. Далекого 2014 року, коли почалися бойові дії на Донбасі, коли деякі люди лише спостерігали за розвитком подій, а деякі вважали: якщо про це не говорити – то проблеми не існує, бо все відбувається не у нас, а десь там, коли деякі посадовці їздили на Донбас з метою піару, пан Олександр розпочав свої благодійні поїздки туди, де мирне населення та наші воїни потребували підтримки і допомоги.
Спочатку завантажувати буси необхідними товарами йому допомагала його велика родина, де разом виховувалися рідні і прийомні діти. Згодом підключилися парафіяни Церкви християн віри євангельської і в Америці, куди виїхала родина Зубарєвих на постійне місце проживання, і місцевої парафії. Олександр не міг покинути свою рідну Батьківщину у скрутну годину і повернувся в Україну, аби допомагати боротися з ворогом, який намагався поставити українців на коліна.
Такі поїздки відбувалися приблизно раз на місяць. Рідні, друзі, знайомі, брати і сестри по вірі завжди підтримували Олександра у реалізації його сміливих планів. Жінки, зазвичай, готували всілякі консервації, випікали домашні смаколики, аби порадувати наших воїнів на передовій. Везли продукти харчування і промислові товари, в яких була потреба, і для мирного населення, яке потерпало від бомбардувань ворогом населених пунктів.
Зазвичай, їздить на Донбас два буси: за кермом одного Олександр, а поруч його дружина Любов, а за кермом іншого – Олександр Карпелін з дружиною Наталею. В дорозі можна очікувати чого завгодно: це і обстріли територій, і мінування доріг, і іноді неадекватна реакція місцевих жителів тощо. Всякого довелося побачити і почути Олександру і його команді. Цивільні люди та наші доблесні воїни щиро дякували за допомогу і підтримку, за людяність і добро, за щирі і відкриті серця наших співвітчизників, які не можуть жити по-іншому, коли ворог дихає нам у спину.
Згодом до Олександра приєдналися і місцева влада, активісти, підприємці, благодійники, допомагаючи формувати вантажі на Донбас, але все було не на постійній основі. А поїздки Олександра Зубарєва та його однодумців тривали і тривають й зараз. Звичайно, в умовах повномасштабної війни на боротьбу з ворогом постали всі українці, наближаючи нашу Перемогу, хто як може: це і посильні внески на підтримку Збройних Сил України, і плетіння сіток, і виготовлення окопних свічок тощо. До цієї благородної справи підключилися і наші діти. Все це вселяє віру в наші серця, що ми обов’язково переможемо рашистів!
А пан Олександр продовжує свою волонтерську діяльність. Недавня поїздка на Донбас у м. Гірник відбулася завдяки підтримці Роздільнянського міського голови Валерія Шовкалюка. До допомоги приєдналися директор місцевого ринку Юрій Драгоміров, який разом з працівниками ринку та підприємцями зібрали продукти харчування та промислові товари; підприємець Володимир Погорєлий – овочі та фрукти; Володимир Клим – питну воду у баклажках; Степанівський сільський голова Наталія Бараненко – соки СП «Вітмарк Україна» ТОВ та інші. Крім того, за сприянням рівненських волонтерів, військовим було передано гуму на авто, а до цього друзі з Рівного передали човни для переправи через Дніпро в районі Антонівського мосту, що на Херсонщині.
Участь у волонтерських акціях під час війни може змінити життя кожної людини. Україна зіткнулася з війною, але волонтери з усієї країни взяли на себе місію допомогти пораненим, біженцям та всім, хто потребує допомоги. Волонтери демонструють, що не потрібно бути професійними рятівниками або медиками, щоб допомогти. Багато волонтерів відчувають велике задоволення від допомоги іншим, і це допомагає змінити їхнє світосприйняття та виховує в них більш соціально відповідальне ставлення до своєї громади та суспільства загалом.
Отже, волонтерство під час війни є надзвичайно важливою і потрібною ініціативою, яка допомагає зменшити негативні наслідки війни, підтримує бійців на передовій та місцевих, які не мають змоги виїхати від наближених до бойових дій територій. Волонтерство дає змогу людям не лише допомагати, а й набувати нові знання та навички, підвищувати свою самооцінку та змінювати світ навколо себе.
Наш кор.
